Автор сайта:
Олександр Арцишевський
/ Порушення обміну речовин / Цукровий діабет / Причина цукрового діабету 2-го типу
Новий проект на сайті:

ВООЗ стандарти розвитку дитини: серія анімованих онлайн-калькуляторів

Стежте за розвитком Вашої дитини. Порівняйте його зріст, вагу, індекс маси тіла з еталонними показниками, що розроблені експертами ВООЗ…

Надмірна вага як причина цукрового діабету 2-го типу

Про те, що надмірна вага є одним з факторів ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу, говорять всі і багато. Але говорять не те і не так. Якщо називати речі своїми іменами, то це не фактор ризику, а причина хвороби (принаймі, в переважній більшості випадків). Справа в тому, що всупереч популярній думці, наш організм нітрохи не налаштований запасати жир "на чорний день". Ряд досліджень переконливо показав, що жирова тканина має потужний гормональний вплив на обмін глюкози і ліпідів. Якщо жирова тканина знаходить, що жирові запаси перевищують допустиму межу, то вона блокує дію інсуліну. В іншому разі відбувається стимуляція його дії.

Ця межа допустимої кількості жиру є досить низькою, тому у зоні ризику знаходяться не лише люди з ожирінням, але і ті, що мають невелику надмірну вагу. Гормони жирової тканини працюють в режимі "гальмування" інсуліну навіть у досить худих (з нашої точки зору) людей.

За збігу несприятливих факторів, як спадкова схильність і нездорове харчування, всього кілька зайвих кілограмів здатні запустити механізм розвитку діабету.

Історія питання

Тісний зв'язок цукрового діабету з ожирінням був помічений ще в кінці 19-го століття. У першій половині 20-століття, після відкриття інсуліну і розробки способу його промислового одержання, багатьом здавалося, що цукровий діабет переможений. Але ейфорія тривала недовго: з'ясувалося, що для більшості діабетиків введення інсуліну не тільки марне, але й шкідливе: при незначному зниженні рівня глюкози відбувається стрімке набирання зайвої ваги.

Діабет у таких хворих назвали "інсулінонезалежний", або "інсулінорезистентний". Пізніше він був перейменований у цукровий діабет 2 типу.

Інсуліну вистачає, але він не діє

Подальші дослідження показали, що у хворих на ЦД 2-го типу вистачає власного інсуліну. Мало того, нерідко його рівень в крові навіть перевищує норму. Справжня інсулінова недостатність з'являється лише на пізній стадії хвороби як результат виснаження підшлункової залози.

Стало зрозуміло, що проблема не в інсуліні. Інсуліну достатньо, але тканини організму з якоїсь причини відмовляються виконувати його команду і не приймають глюкозу, якою переповнена кров.

дивіться також: Як від нас намагаються приховати причину цукрового діабету 2-го типу

Джерело проблеми - надлишкова жирова тканина

Медицина довго шукала джерело проблеми. В кінці 20-го століття воно було знайдене. Ним виявилася жирова тканина. Колишні уявлення про жирову тканину як про свого роду комору для зберігання жирових запасів були невірними. З'ясувалося, що жирова тканина - сама собі комірник. Вона активно втручається в обмін речовин, намагаючись привести запаси жиру до норми.

Гормональна активність жирової тканини

З підвищенням ваги тіла рівень адипонектину(стимулює дію інсуліну) падає, а рівень лептину (вплив на інсулін протилежний) зростає. Результатом є несприйнятливість тканин до інсуліну
З підвищенням ваги тіла рівень адипонектину (стимулює дію інсуліну) падає, а рівень лептину (вплив на інсулін протилежний) зростає. Результатом є несприйнятливість тканин до інсуліну

Свій вплив жирова тканина реалізує головним чином завдяки контролю за активністю інсуліну. Вона виділяє відразу дві групи гормонів взаємно протилежної дії. Перша представлена гормоном, який названо "адипонектин". Адипонектин стимулює дію інсуліну на тканини. Інша група, в яку входять відразу кілька речовин (лептин, резистин, TNF-α), навпаки - блокує інсулін.

Співвідношення рівнів двох груп гормонів змінюється в залежності від кількості запасеного жиру в жировій тканині. Рівень адипонектину тим вищий, чим менше таких запасів. Як тільки з'являються перші грами зайвого жиру, вироблення адипонектину стрімко знижується, а разом з тим знижується і підтримка інсуліну. Одночасно жирова тканина підвищує виробництво гормонів, що блокують інсулін.

До оцінки, чи є жирові запаси надмірними чи ні, жирова тканина підходить з дуже жорсткими критеріями, на відміну від тих, якими керуємось ми (див. "Яка вага є нормальною?").

Профіль гормональної активності жирової тканини змінюється не тільки залежно від кількості жирових запасів, а й від їх динаміки. Якщо під впливом дієти діабетик швидко втрачає вагу, то рівень глюкози і показники ліпідного обміну радикально поліпшуються, хоча вага ще далека від нормальної.

Таким чином, жирова тканина тримає обмін речовин під своїм контролем, керуючи інсуліном за допомогою своїх гормонів, подібно до того, як водій керує швидкістю автомобіля за допомогою педалей газу і гальма.

Гормони жирової тканини мають потужний вплив не лише на обмін глюкози, а й на ліпідний обмін. Крім того, зниження рівня адипонектину сприяє розвитку запалення в стінках судин, що поряд з високим рівнем глюкози веде до судинних ускладнень цукрового діабету.

Вісцеральна жирова тканина

"Фігура-яблуко", характерна для вісцерального ожиріння

Гормональною активністю володіє не вся жирова тканина, а лише та її частина, яку називають "вісцеральною". Вона розміщується в проміжках між внутрішніми органами. При однакових значеннях зросту і ваги у різних людей співвідношення вісцеральної і підшкірної жирової тканини може мати відчутні відмінності. Люди, у яких більш розвинена вісцеральна жирова тканина, більше за інших ризикують захворіти на ЦД 2 типу. Вісцеральне ожиріння надає фігурі характерний округлий обрис, який в медичній літературі називають "фігура-яблуко". Діабетика завжди легко впізнати за такою округлою фігурою.

Чи існує схильність людського організму до накопичення жирових запасів?

Чому жирова тканина опирається накопиченню жиру? Адже вважається, що жирові запаси необхідні людині.

Серед любителів добре поїсти популярний міф про те, що організм людини нібито запрограмований самою природою запасти якомога більше жиру "на чорний день". Насправді все навпаки. Організм активно бореться з накопиченням зайвого жиру. Якщо проаналізувати логіку, закладену в нашому генетичному коді, то така поведінка цілком зрозуміла - організм підтримує тільки те, що сприяє виживанню. Накопичені ж зайві кілограми, які потрібно тягати на собі, в первісних умовах анітрохи не допомагали виживанню. Навпаки, "чорний день" для розжирілого і неповороткого мисливця наступав дуже швидко.

Все ж, всупереч нашій природі, більшості людей вдається долати опір свого організму і набирати зайву вагу.

Порочне коло протистояння гормонів жирової тканини і підшлункової залози

Перед організмом людини, що хронічно переїдає, щогодини стоїть одне і теж завдання - щоб утримати нормальний рівень глюкози в крові, необхідно зайву переробити в жир і помістити в жирові депо. Але жирова тканина у міру підвищення ваги все менш охоче приймає чергову порцію жиру. Щоб змусити жирову тканину прийняти небажаний "подарунок", підшлунковій доводиться з кожним разом виділяти все більше інсуліну. Опір жирової тканини зростає, впихнути їй нову порцію жиру стає все важче. Таким чином, розвивається протистояння гормонів за принципом порочного кола. У цьому протистоянні перемагає той, хто виявляється сильнішим в конкретний момент. Якщо інсуліновий апарат підшлункової досить потужний, така людина продовжує набирати вагу, не маючи жодних проблем з рівнем глюкози.

Але часто тривала робота на межі можливостей виснажує підшлункову, і в якийсь момент її ресурсів виявляється недостатньо. Після чергової ситної трапези глюкоза, що нахлинула в кров, там же і залишається. Розвивається цукровий діабет. Нирки намагаються позбутися зайвої глюкози, виділяючи її частину з сечею. Але це не вирішує проблеми.

А куди подіти інші поживні речовини? Це інші цукри, окрім глюкози - фруктоза, мальтоза, галактоза і ін., це жирні кислоти, це амінокислоти (продукти розпаду білків). Вони теж залишаються незатребуваними. В кінцевому підсумку печінка все це добро переганяє в глюкозу, ще більше підвищуючи її рівень в крові.

У деяких людей визначально дуже високий рівень адипонектину, який до того ж мало знижується при ожирінні. Такі люди більше за інших схильні до сильного ожиріння, зате менше хворіють на діабет. Відома і зворотна ситуація, коли внаслідок генетичного дефекту рівень адипонектину аномально низький. Це створює високий ризик цукрового діабету навіть при нормальній вазі. Дослідження показали, що до такого варіанту захворювання найбільш схильні представники монголоїдної раси (Китай, Японія, Південно-Східна Азія).

Гіперглікемія - підвищений рівень глюкози в крові

Людина, яка постійно переїдає, надає своєму тілу дві альтернативи, причому обидві погані - прийняти непотрібні йому поживні речовини або відмовитися від них. Перший варіант загрожує надмірним ожирінням. Тому людський організм схильний вибирати друге: глюкоза, яка надходить з кишечника, залишається незатребуваною в крові.

Зрозуміло, що при цьому зростає її рівень - це називається гіперглікемія. Але справа в тому, що організм не бачить в гіперглікемії особливої загрози для себе. Ось якщо внаслідок голодування або передозування інсуліну трапляється потенційно небезпечна гіпоглікемія (низький рівень глюкози) - рятувати ситуацію кидаються відразу кілька гормонів, мобілізуючи для вирівнювання рівня глюкози навіть останні ресурси організму.

При гіперглікемії нічого подібного не відбувається, ніяких сигналів про загрозу не надходить. Помірна гіперглікемія практично не впливає на життєдіяльність людини і багато років нічим себе не проявляє. Так, гіперглікемія загрожує ускладненнями, але це буде коли-небудь потім. Організм же запрограмований реагувати на проблеми, які з'являються тут і зараз.

Організм людини не має генетично вбудованого механізму захисту від високого рівня глюкози в крові. Уникнути проблем нам допоможуть тільки наші знання, помірність і розсудливість.
ЯКЩО ВАМ ЗА 40, РАЗ НА РІК ПЕРЕВІРТЕ ЦУКОР КРОВІ.

Чи хворіють на цукровий діабет 2 типу люди з нормальною вагою?

Вважається, що на цукровий діабет 2-го типу хворіють і люди з нормальною вагою. За різними оцінками, таких хворих 10-30%. (Хоча автору цієї статті не довелося зустріти такого жодного).

Спробуємо пояснити цю аномалію:

  • Частина таких хворих схудли вже після того, як у них розвинувся діабет
  • У іншої частини, як показують сучасні дослідження, насправді не діабет 2 типу, а інші його форми, схожі за своїм перебігом на 2-й тип, зокрема LADA-діабет
  • Зустрічаються генетично обумовлені порушення гормональної активності жирової тканини. Чи слід такі випадки відносити до цукрового діабету 2 типу - питання спірне
  • Нарешті, яку вагу слід вважати нормальною?

Яка вага є нормальною?

Нормальна вага згідно ІМТ: 18,5-24,9. Проте, профіль гормонів жирової тканини в цьому інтервалі знаходиться в режимі гальмування інсуліну, як при надмірній вазі
Нормальна вага згідно ІМТ: 18,5-24,99. Проте, профіль гормонів жирової тканини в цьому інтервалі знаходиться в режимі гальмування інсуліну, як при надмірній вазі

У масових статистичних дослідженнях для оцінки стану жирових запасів найбільш поширений індекс маси тіла (ІМТ) - співвідношення ваги в кг до квадрату зросту в м. Верхньою межею нормальної ваги за шкалою ІМТ є індекс до 25. Однак, на думку ряду дослідників, індекс до 25 можна вважати нормальним лише у чоловіків з сильно розвиненою мускулатурою, для більшості ж людей ця цифра сильно завищена і має складати 23 чи навіть 22.

В експертному товаристві активно обговорюють необхідність перегляду верхньої межі нормальної ваги за шкалою ІМТ. В деяких країнах вона вже офіційно переглянута на рівні 23 (Сингапур, Гонконг).

Розроблено більш точні методи оцінки ступеня ожиріння, зокрема, індекс центрального ожиріння та ін.

Зрештою, найкращий експерт - це наш організм. В його генах закладено свої оцінки, в яких межах має перебувати наша вага. І ці оцінки не збігаються з нашими. Щоб переконатися в цьому, досить поглянути на графік поруч з цим абзацом. На ньому відображені рівні гормонів жирової тканини в залежності від ІМТ. Навіть в зоні, яка за нашими уявленнями відповідає нормальній вазі (позначена зеленим кольором), гормональний профіль жирової тканини знаходиться в режимі гальмування інсуліну - рівень адипонектину знижується, а рівень лептину підвищується. Тим самим посилаючи організму сигнал: "Комори переповнені. Їжі дуже багато, її нікуди дівати!". Така поведінка жирової тканини починається вже від ІМТ=20. При зрості 170см такому індексу відповідає вага 59кг, як у моделі! Це здається дивним, але навіть при такій вираженій худорлявості людський організм не зацікавлений у накопиченні жирових запасів.

Що робити?

Прагнучи виділити головне, автор описав складний і багатоланковий механізм цукрового діабету 2 типу в гранично спрощеному вигляді.

Знаючи, як це працює, ви тепер знаєте, що потрібно робити: ПОЗБУДЬТЕСЯ ЗАЙВОГО ЖИРУ

Заразом позбавитесь:

  • від підвищеного артеріального тиску
  • від інших проблем, як болі в спині та суглобах і т. п.

Та отримаєте навзамін:

  • гарне самопочуття
  • струнку фігуру

Якщо ж у вас погана спадковість по діабету, або, більш того, підвищений цукор в крові - контролювати свою вагу слід за найсуворішими мірками. Крім ІМТ, для контролю використовуйте більш точні методи - напр. індекс центрального ожиріння. Пам'ятайте, що у всіх таких шкалах верхня межа норми встановлена занадто поблажливо. Тому ваша вага повинна бути ближче до середини норми, ніж до її верхньої межі.