Автор сайту:

Олександр Арцишевський

juxtra@mail.ru

Каталог статей ▼

Сироваткова хвороба

Редаговано: 14.04.2015
arrow

Історично склалося, що термін "сироваткова хвороба" пов'язують з реакцією на введення чужорідного білка. Насправді ж подібну реакцію можуть викликати численні речовини, що за своєю біохімічною структурою не мають нічого спільного з білками, зокрема, антибіотики.

Але не тільки медичні препарати здатні викликати сироваткову хворобу. Чужорідний білок може потрапити в наш організм і через укуси комах — комарів, бджіл, кліщів.

Сироваткова хвороба, як правило, самостійно проходить протягом декількох днів. Важкі ускладнення досить рідкісні. Проте можливість їх появи ігнорувати не можна…

Сироваткова хвороба — реакція гіперчутливості III типу, що виникає в результаті введення гетерологічного (чужорідного) білка або сироватки. При введенні небілкових препаратів можливі реакції, клінічно подібні з проявами сироваткової хвороби.

В основі механізму розвитку сироваткової хвороби лежить мимовільне утворення імунних комплексів у відповідь на введення чужорідних білків. Утворення імунних комплексів є звичайним явищем і зазвичай не викликає симптомів. Однак імунна реакція може відбуватися по небажаному шляху, як у випадку з сироватковою хворобою.

Сироваткову хворобу вперше описали Пірке (Pirquet) і Шик (Schick) в 1905 році. У пацієнтів, які отримували препарати, виготовлені з кінської сироватки, були відзначені подібні симптоми — лихоманка, шкірні висипання (як правило, у вигляді кропивниці), болі в суглобах і найближчих до місця ін’єкції лімфатичних вузлах.

У ті часи введення антирабічної кінської сироватки (від сказу) супроводжувалося розвитком сироваткової хвороби у 96-100% пацієнтів. Завдяки поступовому вдосконаленню технології виробництва цього препарату і особливим обережностям при його введенні ймовірність сироваткової хвороби в наші дні знижена до 16-20%. Проте, і ця цифра неприпустимо висока, що змушує постійно переглядати показання до застосування подібних препаратів.

Причини

Реакцію гіперчутливості та розвиток сироваткової хвороби можуть викликати:

  • Препарати, що містять чужорідні білки
    • антитоксини
    • гормони, отримані з тканин тваринного походження
    • стрептокіназа
    • вакцини
  • Поліклональні і моноклональні антитіла тваринного походження
  • Антибіотики та інші протимікробні препарати
    • цефалоспорини
    • ципрофлоксацин
    • фуразолідон
    • гризеофульвін
    • лінкоміцин
    • метронідазол
    • пара-аміносаліцилова кислота
    • пеніциліни
    • стрептоміцин
    • сульфаніламіди
    • тетрацикліни
  • Інші препарати
    • аллопуринол
    • барбітурати
    • бупропіон
    • каптоприл (капотен)
    • галотан
    • гідантоін
    • гідралазин
    • декстран заліза
    • індометацин
    • йодиди
    • карбамазепін
    • метімазол
    • метилдопа
    • пеніцилламин
    • прокаїнамід
    • прокарбазин
    • пропранолол
    • солі золота
    • тіоурацил
    • флуоксетин
  • Укуси комах
    • бджіл
    • комарів
    • кліщів
  • Інфекційні захворювання, що супроводжуються циркуляцією імунних комплексів — кріоглобулінів
    • гепатит В
    • інфекційний ендокардит

Поширеність

У медичній практиці постійно переглядаються і скорочуються показання для призначення препататів, що містять чужорідні білки. Це призводить до зниження захворюваності сироватковою хворобою.

Вірогідність розвитку сироваткової хвороби залежить:

  • від дози препарату
  • від типу антигену

Ймовірність сироваткової хвороби найбільш висока при введенні:

Сироваткова хвороба після введення антирабічного імуноглобуліну частіше розвивається у дорослих, а після введення антибіотиків — частіше у дітей до 5 років.

Симптоми і перебіг

Сироваткова хвороба розвивається через 1-3 тижні після першого введення препарату, але може розвинутися протягом 12-36 годин у людей, які були раніше сенсибілізовані попередніми введеннями препарату.

Симптоми, що відзначаються при сироваткової хвороби, такі:

  • лихоманка/нездужання — 100%
  • шкірні висипання — 93%
  • артралгії (болі в суглобах) — 77%
  • порушення шлунково-кишкового тракту — 67%
  • головні болі — 57%
  • міалгія (біль у м'язах) — 37%
  • ослаблення зору — 37%
  • задишка — 20%
  • лімфаденопатія (збільшення і болючість лімфовузлів) — 17%

Більш рідкісні симптоми:

  • болі в животі
  • нудота
  • блювота або пронос
  • біль у грудях або задишка, викликані плевритом, перикардитом, міокардитом

Лихоманка розвивається майже у всіх хворих з сироватковою хворобою, передуючи появі шкірного висипу в 10-20% випадків. Лихоманка характеризується високими піками температури, яка нормалізується в той же день.

Висип при сироватковій хворобі зазвичай проявляється у вигляді кропивниці (92%). Як правило, вона починається на нижній частині тулуба або в області пупка, в пахвовій області і поширюється на спину, верхню частину тулуба і кінцівки. На кінцівках висип з'являється на стику долонної або підошовної і тильної поверхні кистей, стоп і пальців.

короподібний або скарлатиноподобний висип зустрічаються рідше.

Свербіж та почервоніння можливі в місцях ін'єкцій.

Набряк може бути обмежений у місці ін'єкції, але часто буває також на обличчі і шиї.

Лімфаденопатія (10-20%) — можуть збільшитися і стають болючими найближчі до місця ін'єкції лімфатичні вузли; може мати місце спленомегалія (збільшення селезінки).

Артрит (10%-50%), як правило, локалізується в променезап'ясткових і колінних суглобах, зазвичай симетрично. Іноді можуть запалюватися дрібні суглоби, суглоби хребта і скронево-нижньощелепі суглоби. Нерідко спостерігаються міалгії та міозити.

Ниркові прояви включають протеїнурію (білок у сечі), мікроскопічну гематурію (еритроцити в сечі), олігурію (мала кількість сечі), однак до значних порушень хвороба зазвичай не призводить.

Серцево-судинні прояви можуть включати запалення міокарда і перикарда. Системний васкуліт(запалення судинної стінки) зустрічається рідко.

Неврологічні прояви:

  • периферична невропатія
  • неврит плечового сплетіння
  • неврит зорового нерва
  • паралічі черепно-мозкових нервів
  • синдром Гієна-Барре
  • енцефаломієліт (рідко)

Легеневі прояви, такі, як плеврит, бувають рідко. Проте, задишка і цианоз (синюшність) не є рідкістю.

Діагностика

Лабораторні дослідження не приносять особливої ​​користі у встановленні діагнозу сироваткової хвороби. Зміни, виявлені лабораторними аналізами, притаманні дуже широкому колу захворювань.

Тим не менше, певні результати аналізів можуть бути прийняті до уваги:

  • лейкопенія (зменшення числа лейкоцитів) або помірний лейкоцитоз (збільшення числа лейкоцитів), з еозинофілією або без неї (збільшення числа еозинофілів)
  • плазматичні клітини в мазку периферичної крові
  • підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)
  • зменшення частки імуноглобуліну G (IgG) у загальному вмісті імуноглобулінів
  • слабо виражена протеїнурія або гематурія (білок і еритроцити в сечі)
  • короткочасне підвищення рівня креатиніну крові
  • зниження комплементу (С3, С4)
  • кріоглобулінемія (підвищення вмісту кріоглобулінів в крові), часто змішаного (IgM — IgG) типу

Гістологічні дослідження (дослідження структури тканин під мікроскопом) найбільш інформативні.

Численні гістологічні зміни можуть бути виявлені в сироватці крові і в різних органах. Найчастіше пошкоджуються тканини серця, артерій, суглобів і нирок. Для уражень артерій характерні вогнищеві некротичні та запальні процеси, зазвичай із залученням усіх шарів артерії.

Можуть спостерігатися гострий запальний випіт, некроз стінки артерій. У синовіальній (внутрішній) оболонці суглобів можуть формуватися запальні інфільтрати. В нирках розвиваються ендотеліальної проліферації капілярів клубочків з невеликими потовщеннями базальної мембрани. У нирках може розвиватися потовщення ендотелію (внутрішньої оболонки) капілярів клубочків.

Прогноз

Сироваткова хвороба, як правило, мимовільно проходить протягом декількох днів. Прогноз сироваткової хвороби у пацієнтів без ураження внутрішніх органів хороший. До надзвичайно рідкісних сметрельних випадків призводять прогресуючий гломерулонефрит (захворювання нирок) або важкі неврологічні ускладнення.

Ускладнення сироваткової хвороби:

  • васкуліт (ураження кровоносних судин)
  • невропатія (ураження периферичних нервів)
  • гостра ниркова недостатність
  • гломерулонефрит (рідко)
  • анафілактичний шок

Принципи лікування

Основа лікування — припинення дії алергену.

Протизапальні та антигістамінні препарати здатні забезпечити полегшення симптомів.

Кортикостероїди короткочасним курсом показані у важких випадках (системні порушення кровообігу).

Плазмаферез видаляє імунні комплекси з крові хворого і тим самим послаблює симптоми сироваткової хвороби.

Госпіталізація необхідна у випадках:

  • серйозні супутні захворювання
  • дитячий, а також похилий вік
  • нестабільність кровообігу (низький артеріальний тиск)
  • неясний діагноз

Притаманні сироватковій хворобі лихоманка, висип, біль в суглобах можуть спостерігатися при багатьох інфекційних і аутоімунних захворюваннях.

Препарати для лікування сироваткової хвороби

  • нестероїдні протизапальні препарати
  • антигістамінні
  • кортикостероїди

Мета медикаментозного лікування сироваткової хвороби — вплив на циркулюючі в крові імунні комплекси, що формуються при надмірній кількості антигену.

Нестероїдні протизапальні препарати мають знеболювальну, протизапальну, жарознижувальну дію. Їх механізм дії до кінця неясний, але достовірно відома їх здатність пригнічувати активність циклооксигенази і синтезу простагландинів. Є підстави думати про існування інших механізмів, наприклад, інгібування синтезу лейкотрієнів, вивільнення лізосомальних ферментів, ліпоксигенази, підвищення активності нейтрофілів (один з видів лейкоцитів), а також відновлення функції клітинних мембран.

Ібупрофен знижує запалення, блокуючи синтез простагландину і знижує жар, діючи на гіпоталамічний центр регулювання температури. Його зазвичай використовують при слабких симптомах артралгії (болі в суглобах), міалгії (болі в м'язах), або невираженій лихоманці.

Напроксен показаний для полегшення легкого або помірного болю. Він пригнічує запальні реакції і біль за рахунок зменшення активності циклооксигенази, що призводить до зниження синтезу простагландинів.

Кетопрофен використовується для полегшення легкого або помірного болю і запалення.

Антигістамінні препарати блокують Н1 рецептори, пригнічуючи тим самим активність гістаміну. Встановлено провідну роль гістаміну Н1 рецепторів у механізмі появи пухирів, набряків, спазму гладких м'язів дихальних шляхів, зниження артеріального тиску, пригнічення центральної нервової системи та серцевої аритмії.

Димедрол — родоначальник цієї групи препаратів. Найбільш він ефективний у лікуванні висипу при кропивниці.

Кортикостероїди мають протизапальну властивость і викликають глибокі і різноманітні метаболічні ефекти. Кортикостероїди здатні змінити імунну відповідь організму на різноманітні подразники.

Преднізолон має в основі свого впливу зміну кількості лейкоцитів, зниження проникності судин, а також придушення цитокінів. Ця речовина є основою лікування у важких випадках. Він, як правило, використовується в помірних дозах коротким курсом протягом 1-2 тижнів. Преднізолон або інші пероральні (приймаються всередину) кортикостероїди, є корисними у лікуванні легкої та помірної сироваткової хвороби в амбулаторних умовах.

Профілактика і короткостроковий моніторинг

Усування контакту з алергеном є кращим способом запобігання сироваткової хвороби. Тим не менш, в деяких випадках зробити це не представляється можливим.

Шкірні проби показані перед введенням імуноглобулінів, особливо у пацієнтів, які раніше отримували ці препарати. Шкірні проби виявляють наявність антитіл імуноглобуліну Е і, отже, можуть допомогти виявити осіб з ризиком анафілаксії. Тим не менше, ці тести недостатньо достовірні для ідентифікації осіб з підвищеним ризиком розвитку сироваткової хвороби.

Імуноглобуліни, зокрема антирабічний імуноглобулін прийнято вводити за спеціальною схемою, що включає пробу на чутливість до чужорідного білка.

При необхідності швидкого введення імуноглобуліну слід заздалегідь забезпечити внутрішньовенний доступ для лікування можливих ускладнень, а також попередньо ввести 50-100 мг димедролу. Попереднє введення кортикостероїдів неефективно. При появі реакції введення імуноглобуліну припиняють і вводять адреналін і інші прерарати, що підвищують тонус периферичних судин. Після ліквідації проявів неблагоприємної реакції введення імуноглобуліну повільно відновлюють.

Довгостроковий моніторинг

Діагноз сироваткової хвороби слід переглянути, якщо симптоми тривають більше 3-4 тижнів. У важких випадках буває доцільно провести повторний курс лікування кортикостероїдами.

Рейтинг статті: 4.5 з 5
Голосів: 11
Переглядів: 22627