Автор сайту:

Олександр Арцишевський

juxtra@mail.ru

Каталог статей ▼

Трансамінази (АЛТ, АСТ) як маркери захворювань печінки і міокарда

Редаговано: 09.04.2015

Що таке трансамінази

Трансамінази (АЛТ, АСТ) здійснюють каталітичне трансамінування — перенесення аміногрупи (NH2) між молекулою амінокислоти і молекулою α-кетокислоти Трансамінази (АЛТ, АСТ) здійснюють каталітичне трансамінування — пере­несення аміногрупи (NH2) між молекулою амінокислоти і молекулою α-кетокислот

Трансамінази — внутрішньоклітинні ферменти, що здійснюють каталітичне трансамінування — перенесення аміногрупи (NH2) між молекулою амінокислоти і молекулою α-кетокислот без проміжного утворення аміаку. Тим самим здійснюється взаємозв'язок обміну азотистих сполук з вуглеводним обміном.

Термін "трансамінази" зараз вважається застарілим. Нова назва — "амінотрансферази". Проте в медичній практиці стара назва міцно утримує свої позиції.

Трансамінази присутні у всіх без винятку клітинах, починаючи від бактерій і закінчуючи вищими багатоклітинними організмами.

Трансамінази спеціалізуються на трансамінуванні чкої-небудь однієї амінокислоти або групі подібних за будовою амінокислот. Амінотрансферази іменують за назвою амінокислоти, що бере участь в реакції трансамінування. Так, аланінамінотрансфераза (АЛТ, АлАТ) призначена для амінокислоти аланіну, аспартатамінотрансфераза (АСТ, АЛТ) — для аспарагінової кислоти, глутамінатамінотрансфераза — для глутамінової кислоти і т. д. В якості реципієнта аміногрупи може виступати α-кетоглутарова, піровиноградна кислоти, тощо

Реакція трансамінування відбувається за участю коферменту — вітаміну B6, або піридоксину. Вітамін B6 у формі пиридоксальфосфата становить з амінотрансферазою єдиний комплекс "фермент-кофермент".

Норма АЛТ і АСТ в крові

АЛТ АСТ
колорометричний метод 0,1-0,68 мкмоль/(мл·год) 0,1-0,45 мкмоль/(мл·год)
оптичний тест до 40 МО до 40 МО
реакція Райтмана-Френкеля 30-330 нмоль/(с·л) 30-420 нмоль/(с·л)

Які захворювання супроводжуються підвищенням трансаміназ?

Амінотрансферази мають тканинну специфічність. В організмі людини аланінамінотрансфераза найбільш активна в печінці, аспартатамінотрансфераза — в серцевому м'язі. Руйнування клітин цих органів при деяких захворюваннях супроводжується виходом великої кількості внутрішньоклітинних ферментів у кров.

Активність АЛТ і АСТ в крові підвищується:

  • При захворюваннях печінки, насамперед при вірусних гепатитах. Підвищення трансаміназ у крові поряд з позитивною тимоловою пробою є одним з найбільш ранніх лабораторних ознак гепатиту, з'являючись ще в продромальному періоді задовго до підвищення білірубіну і появи жовтяниці:
    • гострі вірусні гепатити
    • хронічні гепатити
    • токсичні гепатити
    • медикаментозні гепатити
    • бактеріальні гепатити
    • внутрішньопечінковий холестаз
    • тривало існуюча механічна жовтяниця
    • пухлини печінки
  • При інфаркті міокарда. Зростання трансаміназ у крові при інфаркті міокарда відбувається на 2-3 день в 2-20 разів. При стенокардії, на відміну від інфаркту міокарда, трансамінази в межах норми.

Непостійне підвищення трансаміназ відбувається також при опіковій хворобі, масивній травмі скелетних м'язів, міоглобінурії, міозитах, міопатії, м'язовій дистрофії, пухлинах кісток, при захворюваннях, що супроводжуються гемолізом (розпадом еритроцитів), при панкреатиті, після операцій на черевній порожнині, при подагрі.

Коефіцієнт де Рітіса (De Ritis ratio, DRr)

Вагомий внесок у вивчення біохімії трансаміназ та їх ролі в організмі був внесений італійським вченим Фернандо де Рітісом (Fernando De Ritis).

Дослідження Ф. де Рітіса показали, що діагностичне значення має не тільки вміст у крові АСТ і АЛТ сам по собі, але і їх співвідношення. Де Рітіс розробив діагностичний критерій, названий на його честь коефіцієнтом де Рітіса.

Коефіцієнт де Рітіса являє собою відношення рівня АСТ до АЛТ:

коефіцієнт де Рітіса =
АСТ:
      
АЛТ:

Коефіцієнт де Рітіса слід використовувати лише при значеннях трансаміназ вище норми.

Численні медико-біохімічні дослідження останнього десятиліття з високою достовірністю довели, що значення коефіцієнта де Рітіса:

  • DRr<1 характерно для вірусних гепатитів;
  • DRr≥1 — для хронічних гепатитів та дістофіческіх захворювань печінки;
  • DRr≥2 у поєднанні з низьким альбуміном крові (<35 г/л) — для алкогольного ураження печінки.

Крім захворювань печінки, коефіцієнт де Рітіса також корисний для діагностики захворювань серця. При інфаркті міокарда його значення DRr>1,3. Оскільки в серцевому м'язі зміст АСТ переважає над АЛТ (у печінці навпаки), відбувається масивний викид з пошкоджених тканин в кров'яне русло насамперед аспартатамінотрансферази. Звичайно, в даному випадку коефіцієнт де Рітіса значущий при відсутності хронічних хвороб печінки.

У будь-якому випадку коефіцієнт де Рітіса слід трактувати в сукупності з іншими лабораторними даними: білірубіном, лужною фосфатазою, тимоловою пробою, ЛДГ, альбуміном і ін.

Рейтинг статті: 4.5 з 5
Голосів: 217
Переглядів: 296385
juxtra.info — повідомлення